9 клас
Матеріали для підготовки до конрольного твору
Становлення жінки як особистості у п'єсах Г. Ібсена "Ляльковий дім" та Б. Шоу "Пігмаліон"
На початку ХХ століття надзвичайно актуальним стало питання емансипації, боротьби жінок за рівні права з чоловіками. Адже до цього часу жінкам недоступні були більшість професій, вони не могли займати державні посади, бути обраними до парламенту тощо. Осторонь від цієї проблеми не залишалися видатні митці того часу, серед них і драматурги Г. Ібсен та Б. Шоу. Вони показали у своїх п'єсах, що жінки не хочуть миритися зі своїм нижчим становищем, прагнуть здобути освіту та професію, тобто зобразили процес становлення Нори та Елізи як самодостатніх особистостей.
Особливо показовою для розкриття цієї проблеми є доля Нори, яка змушена була підробити підпис батька під фінансовим документом, щоб врятувати чоловіка від смертельної хвороби. Адже на той час жінка не могла самостійно розпоряджатися власним спадком та грошима, усі фінансові документи міг підписувати її батько чи чоловік. Отож, Нора змушена була підробити під векселем підпис батька, який на той час уже помер, щоб позичити гроші на лікування чоловіка. Такий відчайдушний вчинок викликає захоплення, але за законами того часу є кримінальним злочином, за який жінка могла опонитися у в'язниці. Коли обман розкрився, чоловік замість того, щоб подякувати дружині за порятунок і взяти її вину на себе, звинувачує Нору і заявляє , що вона не гідна виховувати їхніх дітей. Нора усвідомлює, що досі була "іграшкою" спочатку для батька, а згодом для чоловіка, але більше вона не хоче миритися з такою роллю, тому йде з дому. Вона стає сміливою, рішучою жінкою, здатною самотужки розпоряджатися своєю долею.
Еліза Дулітл погодилася на пропозицію професора Хіггінса навчатися правильної вимови, але не бажає бути тільки "об'єктом експерименту". Вона відстоює своє право вирішувати власну долю та з почуттям власної гідності ладна залишити дім, у якому їй комфортно жилося, але вона не знайшла розуміння та поваги.
Нора та Еліза - яскравий приклад героїнь, які рішуче бажають змінити власне життя, відстоюють своє право вирішувати власну долю. Ці образи показані в динамічному розвитку, автори зображують їх самовдосконалення та становленння як особистостей.
Конфлікт натовпу, масової свідомості та інтелекту, культури в повісті
М. Булгакова «Собаче серце»
У повісті «Собаче серце», зображуючи реалії післяреволюційної доби, автор зупиняється на протистоянні натовпу, зазомбованого радянською пропагандою, та інтелекту, культури. Представником масової свідомості у творі виступають Швондер та його поплічники. Швондер – людина, що не вирізняється ні високим інтелектом, ні глибокими знаннями, ні культурним розвитком. На гребені революційної хвилі він досягає влади над іншими людьми і користується нею, отримуючи задоволення від гноблення, приниження тих, хто знаходиться значно вище за рівнем і розвитку, і культури. Це яскраве втілення тих, хто (за словами революційної пісні) «був ніким, а стане всім». Швондера обурює, що професор Преображенський володіє восьмикімнатною квартирою, а він сам змушений обмежитись однією кімнатою. У силу своєї обмеженості Швондер не може зрозуміти, що для діяльності лікаря, вченого, експериментатора необхідний простір, що в комунальній квартирі великі відкриття не здійснюються. Він разом зі своїми поплічниками намагається заволодіти майном професора, втілюючи в життя улюблене гасло натовпу – поділити все порівну. Швондеру вдалося б здійснити задумане, якби не втручання високопоставленого радянського чиновника, пацієнта професора Преображенського (спрацювало так зване телефонне право). Швондер за своєю подобою намагається виховати і Шарикова, зрештою, вмовляючи його написати на професора донос у НКВС. Цим персонажам протистоїть Преображенський, людина високого інтелекту та культури. Він не тільки лікує пацієнтів, але й мріє своїми експериментами досягти омолодження людей, їх вдосконалення. Окрім цього, він добрий і великодушний, захоплений не тільки наукою, але й мистецтвом опери.
Жахливо визнавати, що були і, на жаль, тривають часи, коли мудрість, освіта і висока культура безсилі перед грубою владою, обмеженістю та невіглаством.
Презентація. Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії Р. Д. Бредбері "451 за Фаренгейтом"
Щоб завантажити і переглянути презентацію, натисніть на посилання. Тривога за майбутнє.pptx (2076105)
Презентація. Знецінення культури в романі Р. Бредбері "451 за Фаренгейтом"
Щоб завантажити і переглянути презентацію, натисніть на посилання
Розгорнута відповідь на питання "Як влада золота впливає на душі людей?" (За повістю О. де Бальзака "Гобсек")
У відповіді на питання "Як влада золота впливає на душі людей?" (За повістю О. де Бальзака "Гобсек") варто зупинитись на кількох образах твору. Безумовно, наповніше руйнівний вплив золота на людську душу зображено через образ головного героя. Варто показати, як Гобсек із юного, повного енергії шукача скарбів перетворився у похмурого, байдужого до чужих страждань чоловіка, якого цікавлять тільки гроші. Потрібно зупинитись також на філософських роздумах Гобсека про владу золота над світом. Прагнення зберегти багатство остаточно руйнує і душу Анастазі де Ресто, яка цинічно зраджує чоловіка та зневажає його навіть після смерті. Помітно, як бажання розкішного життя спотворює і внутрішній світ Максима де Трая, що користується власною красою, щоб підкорити душі закоханих у нього жінок, без жодних мук сумління живе за їх рахунок. Раджу для підтвердження своїх думок використати 1-2 цитати.
Анкета героїнь творів Г. Ібсена "Ляльковий дім" та Б. Шоу "Пігмаліон"
| Нора | Еліза | |
| Ім'я та прізвище | ||
| Суспільне становище | ||
| Матеріальне становище | ||
| Сімейний статус | ||
| Професія (рід занять) | ||
| Мрії та прагнення |
Риси характеру
Подумайте, що об'єднує цих героїнь?
Повість «Собаче серце» як метафора соціальних
експериментів революційної доби
Створену в 1925 році філософсько-сатиричну повість «Собаче серце» М. Булгакова через цензурну заборону було надруковано аж у 1987 році, в роки так званої перебудови. Один із радянських партійних вождів Л. Каменєв зазначав : «Це гострий памфлет на сучасність, тож друкувати в жоднім випадку не можна». Дійсно, в своєму творі Булгаков висміяв основну для радянської влади ідею соціальної рівності та інші провідні принципи соціалізму, гостро засудив соціальні експерименти революційної доби. Скажімо, ленінський лозунг «Навіть кухарка може керувати державою» у метафоричному зображенні Булгакова набуває зовсім іншого звучання. Коли до влади приходять «кухарки» без освіти, досвіду та моральних цінностей (такі як Швондер та йому подібні), у країні починається розруха, а в душах людей – моральна деградація. Найдобріший пес Шарик, перетворений під час хірургічного експерименту професором Преображенським на «пролетаря
Шарикова», набувши людської подоби, одразу почав агресивно втручатися в життя свого творця, ледве не знищив ученого своїми доносами в НКВД. Так Булгаков продемонстрував, до чого можуть призвести експерименти революційних перетворень людини й суспільства. Переживши жах витівок власного творіння, професор приходить до висновку : «Навіщо потрібно штучно фабрикувати Спіноз, коли будь-яка жінка може їх народити коли завгодно… Людство саме піклується про це і, в еволюційному порядку щороку наполегливо виділяючи з маси різної мерзоти, створює десятками видатних геніїв, що прикрашають земну кулю». Звісно, така позиція письменника суперечила одному з центральних міфів більшовизму : «Хто був ніким, той стане всім». Проте пролетар Шариков по суті так і залишився псом: «Він був ніким, а став нічим».
Більше того, письменник гостро критикував політику «червоного терору», запроваджену більшовиками. Це призвело до переслідувань та репресій з боку радянської влади.
Отож, повість "Собаче серце" стала метафорою соціальних експериментів революційної та постреволюційної епохи.
Створену в 1925 році філософсько-сатиричну повість «Собаче серце» М. Булгакова через цензурну заборону було надруковано аж у 1987 році, в роки так званої перебудови. Один із радянських партійних вождів Л. Каменєв зазначав : «Це гострий памфлет на сучасність, тож друкувати в жоднім випадку не можна». Дійсно, в своєму творі Булгаков висміяв основну для радянської влади ідею соціальної рівності та інші провідні принципи соціалізму, гостро засудив соціальні експерименти революційної доби. Скажімо, ленінський лозунг «Навіть кухарка може керувати державою» у метафоричному зображенні Булгакова набуває зовсім іншого звучання. Коли до влади приходять «кухарки» без освіти, досвіду та моральних цінностей (такі як Швондер та йому подібні), у країні починається розруха, а в душах людей – моральна деградація. Найдобріший пес Шарик, перетворений під час хірургічного експерименту професором Преображенським на «пролетаря
Шарикова», набувши людської подоби, одразу почав агресивно втручатися в життя свого творця, ледве не знищив ученого своїми доносами в НКВД. Так Булгаков продемонстрував, до чого можуть призвести експерименти революційних перетворень людини й суспільства. Переживши жах витівок власного творіння, професор приходить до висновку : «Навіщо потрібно штучно фабрикувати Спіноз, коли будь-яка жінка може їх народити коли завгодно… Людство саме піклується про це і, в еволюційному порядку щороку наполегливо виділяючи з маси різної мерзоти, створює десятками видатних геніїв, що прикрашають земну кулю». Звісно, така позиція письменника суперечила одному з центральних міфів більшовизму : «Хто був ніким, той стане всім». Проте пролетар Шариков по суті так і залишився псом: «Він був ніким, а став нічим».
Більше того, письменник гостро критикував політику «червоного терору», запроваджену більшовиками. Це призвело до переслідувань та репресій з боку радянської влади.
Отож, повість "Собаче серце" стала метафорою соціальних експериментів революційної та постреволюційної епохи.
